У телевізійників (я зараз про новини) є неписане правило – не титрувати назви компаній в сюжетах новин. Власне, неписане. Бо написаним де - небудь я його ніколи не бачила.
 
Одного разу клієнт спитав, чому назву його компанії не титрують в теленовинах. Я відповіла, що  так повелося, бо назви титрують лише в «замовних» сюжетах. «Чому»,- Не вгамовувався клієнт. 
Перше – я опитала своїх колишніх колег і ніхто достеменно не знав відповіді, Чому саме? Одні посилалися на редакційні принципи, інші – не закон України « Про рекламу», треті – на всебачучущу Нацраду з питань ТБ. Але я не бачила в редакційних принципах на 5 каналі такої позиції: не титрувати назви компаній інтерв’юєрів. І в Законі  «Про рекламу» нічого немає про титри.  Але наші канали заселені анонімними  експертами з різних питань.
Якщо уважно подивитися новини на різних каналах, то можна помітити, що Біла Гейтса, завжди титрують: «голова корпорації «Microsoft», і ніколи як  «бізнесмен», тим більше не пишуть «експерт з IT технологій». Тут проблем з назвою його компанії не виникає.  А у нас, приміром, в сюжеті про нещодавну законодавчу заяву Прем’єр – міністра України В. Януковича про скасування депутатської недоторканності, правовед, що коментує втілення у реальність цієї заяви з точки зору закону, титрується виключно, як «юрист». При чому глядач сидить біля телевізора і думає: «а наскільки цей «юрист» компетентний»? Бо в  принципі, і людина, що закінчила ВУЗ 10 років тому за спеціальністю «юрист» і жодного дня не практикувала і авторитетний Міністр юстиції, і відомі адвокати Сергій Власенко та Олексій Рєзников, що виборювали в Конституційному суді проведення повторних парламентських виборів, можуть бути протитровані, як «юристи». Однак, ступінь компетентності  в питаннях  конституційного законодавства та авторитетність в усіх різна. 

Як бути? Чому не титрувати назву компанії? Якщо вже почали про юридичний ринок, то існує кілька авторитетних рейтингів юридичних фірм чи то окремих юристів, і частина аудиторії, безумовно знає назви цих компаній. І якщо говорить юрист з  першого ешелону українських правників, то глядач може йому довіряти. А відтак, довіряти журналістові зокрема, редакції і каналові взагалі, бо представлений в сюжеті експерт є компетентним професіоналом. Але якщо титру нема, і людина в кадрі виступає як «експерт з правових питань»,  або «юрист», то і глядач не знає, наскільки журналіст адекватно і репрезентативно висловлює вустами експерта проблему в сюжеті. Може журналіст записав цей «синхрон» в останні хвилини до ефіру і першого ліпшого експерта?  Тим більше, «юрист» і «адвокат» – це цілком різні речі. І між рядовим юристом та керуючим партнером юрфірми пролягає безодня. Перший  - може мати середню чи незакінчену вищу освіту, а другий – за плечима престижний ВУЗ, десятирічну практику, десятки виграних справ і власну компанію.

Перші канали ніколи не титрують назви комерційних фірм! Цю аксіому я не можу зрозуміти. А потім раптом дивлюсь «плюси» і бачу назви адвокатських фірм, правники яких сидять в студії одного ток-шоу  у розпал судової тяганини між О.Роднянським та І.Коломойським навколо акцій «1+1» і поливають останнього законодавчим брудом…
Ситуація дивна.  Журналіста, що намагається вписати назви фірм в титри підозрюють в «заказухах», лобіюванні чиїхось інтересів, а чому тоді журналістам – міжнародникам не закидають хабарництва від «Microsoft»? Чому, коли титрують політологів чи представників неурядових організацій, то їхні назви пишуть абсолютно спокійно? Це теж свого роду реклама і PR, але вже центру «Соціс», « Мама -86», інституту  ім. Горшеніна, «благодійного фонд Олени Франчук», Інституту Глобальних Стратегій, Центру ім. Разумкова. Більшість цих установ, особливо соціологічних чи політологічних, можуть проводити комерційну діяльність і виконувати дослідження на замовлення, а відтак заробляти гроші, як і інші гравці на бізнес ринку. А Українські ВУЗи, хіба університет культури (Поплавського) і інші заклади не проводять комерційного набору в свої стіни?  А назви політичних партій, ця тема зараз дуже актуальна! Чому не вважається за рекламу і не паплюжить редакційних принципів поява назви партій, блоків, мегаблоків в ефірі українських каналів, хіба Юлію Тимошенко титрують, як «лідерку одноїменної партії»? Чи то політика – це не бізнес?
Я пам»ятаю, як В. Ющенко разом із офіційною делегацією літав минулого року  до Гельсинки. Разом з ним  був і голова державного (!) банку – Укрексімбанк ( В Україні 2 державних банки. Ощадбанк орієнтований на внутрішній ринок фін послуг, Укрексімбанк - на зовнішній. Тобто усі міжнародні кредитні угоди з Україною як державою, офіційно проходять через Укрексімбанк). Тоді ж було укладено величезну багатомільярдну угоду про кредитування  нашої держави. Журналісти УТ-1 (державного каналу!), що давали матеріали з Гельсинки титрували В.Капустіна, як «голову банку». Назву банку, буцімто не пропустив редактор чи то журналіст боявся, що його запідозрять в «заказусі»! Абсурд. Що подумав глядач? Що кредит дали не державі, а якомусь комерційному банку. Але це перекручуванні фактів і непрофесіоналізм з боку журналістів.

До речі, так звані «дрібні» канали ( КРТ, Заграва, УТР  і проч.) абсолютно спокійно і безкоштовно (!) вставляють назви комерційних структур в свої сюжети. Я думаю, що журналісти  з «перших кнопок»  зараз у відповідь скажуть мені: «саме тому ці канали і досі є лузерами телеефіру». Але, якщо не лише дивитися телевізора, але й читати періодичну пресу, то не можна не помітити, що у газетах спокійно з»являються назви  комерційних фірм, різних установ та представництв компаній. «Ділова столиця», «Кореспондент», «Компаньйон», «Фокус» та інші (особливо, ділові видання) не вбачають криміналу у появі «Оболоні», «Сарматі», ЮФ «Ілляшев та партнери», Корпорації ІСД чи СКМ на своїх шпальтах. Чи то у нас різне законодавство про рекламу для різних видів ЗМІ? В тексті приз віща експертів  і  назви фірм, навіть, виділяють жирним шрифтом!

Дивна, як на мене ситуація,

Шановні журналісти, закликаю до дискусії:
1. Чому назви українських компаній не з»являються в теленовинах?
2. Яка «історія» у цих заборон?